Семеро сміливих на «Корабле дураков»

У Луганському державному інституті культури і мистецтв студенти спеціальності «Театральне мистецтво» представили дипломний проект — виставу «Корабль дураков» за п’єсою відомого російського драматурга Миколи Коляди «Нелюдимо наше море». І хоча п’єса написана в радянські часи — в 1986 році, склалося враження, що Коляда писав її саме для нашого часу й саме для корабля за назвою «Україна».

      Дія розгортається в російській глушині — місті Ірбіті Свердловської області. Історія до банальності проста, навіть чимсь схожа на анекдот: затопило осіннім паводком старий будинок на окраїні міста, і мешканці зляться — не можуть вирватися ні в магазин, ні на роботу. Причому історія ця повторюється щороку. І щороку  герої п’єси лаються, скандалять, але нічого не роблять, навіть не намагаються боротися. І як тільки вода йде, життя в глушині знову починає текти за звичайними законами. От так й у нас: всі тільки розмовляють, з’ясовують стосунки, піаряться перед телевізійними камерами, але, по суті, нічого не роблять. А корабель «Україна» у нашій кризовій ситуації із тріском іде до дна…

      Уяву вражає оригінальна знахідка художнього керівника курсу Валерія Шевцова: протягом  усього дійства актори працюють із мішками, які залежно від обставин є й будинком, і меблями, і символічним кораблем, на якому злощасні мешканці мріють спливти до кращого життя. А тирса в мішках служить водою, якою актори мужньо вмиваються. Так, у наявності — велика сила перевтілення. Ви можете собі представити, як семеро сміливих (інакше їх просто не назвеш!) акторів не тільки «обливаються» стружками, але й… «їдять» їх, як уявлювані цукерки й малинове варення! А як разюче виглядає сцена чаювання, коли сусіди, які тільки що перелаялися й побилися, нарешті заспокоюються й сідають навколо самовара, принесеного напівблазнюватою бабкою Манефою. Скільки добра в цих побитих скотинячим життям особах, скільки щастя в цих очах, у яких, здавалося б, не може бути ніякої надії!

      І вже не перемивають кісточки другові другові торгашка Діна (Ірина Сухомятникова) і зневірена у всьому красуня Фаїна (Олена Погадай). І не репетує благим матом філософ Володька в чудовому виконанні актора Луганського обласного російського драмтеатру Тараса Чеверноженко. І не нервує гарячий південний хлопець Анвар, хоробро зіграний артистом цирку Павлом Кошелем. І вже не вигукують гасла вчителька Ольга (акторка російського драмтеатру Ганна Приходкіна) і її покірний чоловік-тюфяк Микола (Віктор Лисенко). Усі п’ють чай — красиво, зі слов’янським розмахом. П’ють так смачно, що й мені, яка сиділа у залі, теж схотілося випити міцного чорного чайку. І от після такої сцени починаєш вірити, що не все в нас погано в Україні — незважаючи ні на що, ми зможемо також  зібратися за самоваром, знайти спільну мову й виплисти до яких-небудь багатих і заможних земель.

      Особливо хочеться відзначити роботу акторки Ірини Савчишиної, що грала скандальну старушенцію Манефу. Без перебільшення скажу, що гра Ірини не просто захоплює — вона змушує переживати за цю крикливицю, навіть жаліти її, тому що, як з’ясовується, у цієї неприємної бабки добре й чуйне серце.

      «Корабль дураков» Валерія Шевцова — вистава-трибун, вистава-крик, вистава, що призиває до дії. Ну не можна більше мовчати, не можна жити у вічному страху, що тебе накриє хвилею, і ти більше ніколи не побачиш сонця! Вистава змушує заглянути усередину себе, довідатися про своє справжнє «я». Дуже точно сказав про постановку мистецтвознавець, фотохудожник, заступник директора Луганського коледжу культури і мистецтв Леонід Филь: «Глядач перебуває в стані прочитання власної відкритої книги життя, а візуалізація акторських образів підкреслює щирість власних почуттів і нескінченні проекції на стан душі».

      Треба віддати належне керівникові курсу, заслуженій артистці України, провідній акторці обласного російського драматичного театру Поліні Шкуратовій, що вклала в цю постановку свої талант і серце. Багато для вистави зробили й завідувач кафедрою театрального мистецтва ЛДІКМ, заслужений працівник культури України Володимир Саган, і декан факультету культури Людмила Федечко.

      До слова, автор п’єси «Нелюдимо наше море» Микола Коляда, з яким Валерій Шевцов зв’язався особисто, дав своє благословення на постановку й обіцяв восени цього року приїхати в Луганськ, щоб навіч побачити твір луганських театралів. А в день прем’єри «Корабля дураков» Коляда надіслав привітальну телеграму на ім’я ректора Луганського державного інституту культури і мистецтв Валерія Філіппова. Що ж, якщо знаменитий російський драматург відвідає наші краї, це буде справжня подія в культурному житті міста. Це буде подія, що вдихне нове життя в «Корабль дураков», що рухається до острова Надії.

      Наталя БЄЛЯЄВА